Хотіла я тебе мов плющ обняти
Так міцно,щільно,і закрить од світа
Я не боюсь тобі життя одняти
Ти будеш мов руїна,листом вкрита
Плющ їй дає життя,він обіймає
Боронить від негоди стіну голу
Але й руїна стало так тримає
Товариша,аби не впав додолу.
Їм добре так удвох,як нам з тобою,
А прийде час розсипатись руїні,
Нехай вона плюща сховає під собою
Навіщо здався плющ у самотині?Хіба на те,аби валятись долі
Пораненим, пошарпаним, без сили
Чи з розпачу повитись на тополі
І статися для неї гірш могили
Add comment