Не побиваюсь за минулим,
побитим шашіллю зневір.
Високі думи промайнули,
у потаймиру — водовир
стражденних літ. Нехай. Не плачу.
Не побиваюсь. Задарма.
Усе, чим жив, сьогодні трачу.
Все рвуть руками обома.
Але ж чи все? Не все. їй-богу.
І гріх казать: все чисто рвуть!
Навічним радості облогом,
обніжком щастя, там, де ймуть
малої віри на безвір'ї
малої ласки серед зла,
квадрат — чотири на чотири —
і окрай чорного стола.
"I do not grieve for the past,
the despondency of the past.
High thoughts have flashed,
in the darkness - a whirlpool
of suffering years. Let it be. I'm not crying.
I don't feel bad. It's free.
I'm spending everything I've ever had today.
...
They tear down everything with both hands.
But is it all? Not everything, by God.
And it's a sin to say that they are tearing everything clean!
An eternal siege of joy,
a cuddle of happiness, wherever they are
a little faith in the midst of unbelief
and a little kindness in the midst of evil,
a square - four by four -
and the edge of a black table."
Add comment